них.- Добре , і мені щось візьми .- Добре .Через деякий час Макс повернувся з тортом , цукерками , та узваром- А цукерки для кого ?- А це тобі .Віддавши це Кощію , Макс і запитав куди ведуть стежки від каменя , на що він відповів :- Я знаю , коли піти прямо , то вийдеш на хату з курячими ніжками , й одного дуба , а що буде якщо на право піти , я не знаю .Подякувавши за інформацію , наш герой забрав Лісу , та пішов у тому напрямку про який йому розповів КощійГлава 5Макс на болотіМені цікаво , а чи він не збрехав часом – думав Макс йдучи болотом . Але невдовзі він побачив хатинку на курячих ніжках. О , воно! – пробелькотів наш болото-лаз , але його зупинив якийсь дуб . А дуб виглядав … точніше то був корч , але він представився дубом .- Куди ти йдеш ?! А ти часом не заблукав ? – Таке питання задав той корч- Аж ніяк , мене сюди Кощій відправив . І тут , почувся ніжний проте суворий жіночий голос: Ну, тоді вертайся до нього , і передай йому мої вітання !- Та я в нього лише дорогу попитав , і все .- А , ну тоді заходь . Хатинко , до лісу задом , а до нього передом , чи боком .Хатинка повернулася до Макса дверима , але на 45 градусів . І він зайшов до хати . В ній сиділа , на стільці гарна , з розпатланим волоссям , та в піжамі дівчина років сімнадцяти . Вона спершу подивилась на Макса , а потім на Лісу . Врешті-решт вона встала із стільця , а потім запитала : А чого , ви до мене прийшли ?Тут Дуб як гаркне : Їх Кощій прислав !- А хто тебе питав – Макс крикнув у відповідь .- А що , не можна?- Та питай-питай – сміючись сказала Ліса.- Взагалі – то він тільки дорогу вказав .- А , он воно що … До речі , а що вам потрібно ?- Як до зміїного замку , ти часом як пройти , не знаєш .- Знаю , але можеш мені в городі допомогти ?- А дуб той , не може допомогти , чи як ?- Не може тому , що він – охоронець . Ну як , допоможеш ?- Добре , допоможу , що робити ?- В мене , за хатою город , а там всілякий бур’ян росте .- Добре , викорчую .- Але обережно !- Та я обережно.- І щоб , сам не вбився !Останні слова Макс сприйняв несерйозно , але не тут то було : Бур’ян то живий ! І як загорлав коли побачив Макса : Їжа ! Ура!- Дуля вам з маком , а не Їжа – вигукнув Макс та кинувся в атаку .Ось так , десь годинки дві наш герой нищів бур’ян так , що аж щепки летіли . Через дві години , він пішов до хати .- Ну як , викорчував бур’яни ? – з цікавістю запитала Карина .- Де там викорчував , перетрощив – гордо відповів Макс – і до речі , не зламав нічого зайвого- Дякую тобі за це , слухай я ж навіть не представилась , мене звати Карина .- А мене Макс .- А до змія якщо піти хочеш ,то поверни біля вказівного
Кентавр. Часть 2